Home

Advertisement

Customize
tyha_voda
02 December 2009 @ 05:58 pm

Money_фест

подивися на мене, чоловіче, якому світ принесли на таці -
я усе на світі робила собі сама:
не чекала поради, не витримала нотацій,
не зійшла з ума,
не постарілася, не виплакала, не скисла,
не заграла відчаєм, навіть тоді, коли
розсипався хребет попід ноги чужого крісла,
наче кинутий зі скали.

і коли ти мене чекаєш, немовби вІно,
приміряєш на мене кухню, вино і віник,
розбираєш мене пелюстками, як барвінок:
а яка я на смак і дотик?
чоловіче, якому світ, я тобі не мушу -
не господареві, не власникові, не мужу -
і коли не прийду, і спитаєш мене - чому ж:
я прекрасно жила і доти.

 
 
Current Mood: morose
 
 
tyha_voda
01 December 2009 @ 09:27 pm

***

договорилася, доскакалася, і словами своїми горбата -

що на плечах, бо хто би їх потримав-побавив -

із веселою відчайдушністю Арлекіна чи акробата,

із величавістю пави -

виступаю, ні за, ні проти, ні поміж ними.

І сміюся, так ніби справи

і досі здаються мені смішними.

і слова мої дрібно брязкають - ох, безладний у мене крам -

і від їхньої порожнечі та їх лунИ

постають валуни.

і немає ключа від зачинених навстіж брам,

бо кляни це слово, чи не кляни

чи обходь, а чи бий поклони

коли слово стоїть, то душа холоне.

 
 
Current Mood: tired
 
 
tyha_voda
01 December 2009 @ 09:25 pm
За мотивами одної ICQ-розмови. Давно мала повісити - руки не доходили...

До Н.Н.

Що у вас гарного у Полтаві? У Львові все по-старому:

незмінність Старого Світу, тире Європи, яка зника.

Я ношу це місто, мовби в собі фіброму,

мовби светр з кодом виробника.

За кармічним законом, або за законом Ома

мої тіні не легші тут, аніж бог-зна-де.

Що із того, що я прийдешня і ледь знайома?

Вся система відпрацьована і відома.

Починається ранок і Львів, і трамвай гуде.

Не любити це місто як його не любити?

коли кожен куток сувенірами збив оскому.

(а як себе?)

Може, доля існує, і всі астрологи-ворожбити

нам підкажуть, де вчасно треба вліпити кому.

(літеру "а" чи "бе")

Може, ми ідемо відмінним курсом,

може, тільки я тут шукаю зречень,

може, зле мене вчила недобра бурса,

і тому облітають уривки речень.

(не скаладаючись у хребет).

Затираючи образ до дір, до плями,

підставляючи люстра і так і сяк

не сховати цю карколомність під соболями,

не пом`якшити цей кістяк.

Стільки темного вечоріє. Туманом тане.

Не любити це місто не можна. Як все, що дане.

І неначе на щастя, чекаєш чудес погодних.

Або просто, чого-завгодно.



 
 
Current Mood: tired
 
 
tyha_voda
19 November 2009 @ 03:25 pm
Bette Midler, Goldie Hawn, Diane Keaton - You don't own me



Чудовий фільм і прекрасна пісня. Дуже рекомендую
 
 
Current Mood: cheerful
 
 
tyha_voda
17 November 2009 @ 08:23 pm
Петр Бормор [info]bormor пише притчі. Короткі замальовки із часто кумедним наповненням та неймовірно глибоким змістом. Вчора одним подихом прочитала його "деміургівську" збірку, не можу не поділитися:

Теги запису:Шамбамбукли и Мазукта

-Правила простые,- сказал демиург Мазукта.- Берешь вот эту штуку,- он поднял в ладонях большую сверкающую каплю,- и бросаешь что есть силы!
Капля ухнула вниз, грянула о дно ящика и разлетелась миллионом крошечных капелек.
-А что теперь?- спросил демиург Шамбамбукли.
-А теперь надо заставить их снова собраться вместе. Всего-то делов.
-А, ну это запросто...- демиург Шамбамбукли протянул руку к каплям, но Мазукта его остановил.
-Они сами должня собраться. Понимаешь? По своей воле.
-А у них и воля есть?
-Есть... что-то вроде того. Это же игра. Каждая капля - модель человеческой души. И действует примерно по тому же алгоритму. Ну, начинай.
-Заставить их обединиться?

далі )

усі казки можна знайти тут: http://bormor.livejournal.com/86540.html
До читання - обов*язково!

 
 
Current Mood: crazy
 
 
tyha_voda
11 November 2009 @ 11:44 pm

When I was a child, I spake as a child, I understood as a child, I thought as a child: but when I became a man, I put away childish things.
For now we see through a glass, darkly; but then face to face; now I know in part; but then shall I know even as also I am known.
And now abideth faith, hope, charity, these three; but the greatest of these is charity.

I Corinthians 13:11 - 13


Цей уривок із Біблії - епіграф та джерело для назви історичного роману Karleen Koen. Англія та Франція, 1715-1720 рр, увага до деталей, любовно і в той же час ненав*язливо виписаний побут (о, ці історичні реалії, дрібнички - у що одягалися, які страви подавали на стіл, як святкували, як віталися, як жили...) і усе це - не відриваючи уваги від основної лінії сюжету. Це - любовна історія на тлі епохи. Чи то пак, епоха на тлі історії про любов. Складно сказати, що тут є визначальним. Прекрасний стиль, красиве написання - деякі уривки я перечитувала та перечитувала вголос. Застосування техніки потоку свідомості та повного занурення в думки персонажа у особливо емоційних сценах. І майстерне використання цитат - Біблія, Джон Донн, Шекспір. Красиво подані їх повтори - що виносять сюжет та ситуацію на новий виток спіралі і щоразу сприймаються по-новому. Драматизм. Економіка, політика, архітектура. Інтриги та плітки. І найголовніше - живі люди.

Прекрасне визначення любові, позичене звідти (теж Біблійне):

Love bears all things, believes all things, hopes all things, endures all things.

Червоною ниткою: it hurts. It hurts.

І завершена незавешеність наприкінці.
 
 
Current Mood: crushed
 
 
tyha_voda
10 November 2009 @ 11:23 pm
В новому номері "Дзвону" (9-10, здається, я ще не бачила))) вийшла моя поетична добірочка "Ще не щем".
Це мені сьогодні телефоном розповіли гарну новину).
 
 
tyha_voda
08 November 2009 @ 08:11 pm
Афоризмы
 


И спросит Бог:
- Никем не ставший,
Зачем ты жил? Что смех твой значит?
- Я утешал рабов уставших, -
отвечу я.
И бог заплачет.

Одним дышу, одно пою,
Один горит мне свет в огне –
Что проживаю жизнь свою,
А не навязанную мне.

далі )
 
 
Current Mood: complacent
 
 
tyha_voda
06 November 2009 @ 05:31 pm


І дивіз: ad gloriam.

Взято з тестів http://aeterna.ru/ftell.php?link=ftells:11748,на жаль, нормальним посиланням вставлятися не хотіло(( 

Гарнюній, правда? А головне, що підходить))
Tags:
 
 
Current Mood: giggly
 
 
tyha_voda
17 October 2009 @ 01:14 am


Будь-яка дівчина може бути чарівною. Все, що для цього потрібно — стояти спокійно і виглядати

дурепою.
   Хеді Ламмар
 


погані новини, Хеді, -
тут як не стій -
на стегні рука
чи не на стегні,
закоти рукав,
а чи ні -
ти у колі, паленому вогні,
очі голі, вистояні в брехні,
ретранслюють вибрану передачу:
забагато бачу.
І окремо, кожному Змію:
я розумію.

і хоч ти насправді дурепа,
та ще яка,
голова твоя стигло репає
від холодного каблука.

від червивих слів, поставлених напоказ,
чергових послів, які тобі не указ,
чергової пози, що єсмь єдиний аз,
чергових прикрас.

дай же яблука, щоб осліпнути, як охоч.
чи прозріти, що блискавки в очі крешуть.
вже би вірила, їй-же-Богу, ну кому-хоч,
але як же бездарно брешуть.

 
 
Current Mood: sleepy
 
 
tyha_voda
09 October 2009 @ 11:48 pm

і якщо я не можу насправді нічого змінити -
від малої людини хіба залежить?
я можу скаржитися на долю, банально нити
і лікувати осінній нежить.
хай ти говориш - чи ти, дорогий читачу! -
про тяжку недолю, солоні глиби -
я ловила ляпаси на роздачу
і не завжди уміла давати здачу,
і сказати по-правді, також ішачу,
щоби мати окраєць хліба.


тільки кожен раз відкриваєш рота
розказати як це тобі пече -
перед очі стає нескінченна рота
голодніших чужих очей.

і не те щоби соромно чи марудно,
чи грішити на Бога, що й ти - бідак:
заспіваєш - "любила, забути трудно" -
хоч би так.
 

 
 
Current Mood: cold
 
 
tyha_voda
09 October 2009 @ 12:03 am

Бавилася я із налаштуваннями журналу, бавилася і в результаті такого набавилася, що добре - зберегла в окремому файлику попередні налаштування(((

Усі вивішують свої переклади. А я теж хочу)

Оскар Уайлд. Уривки

 

Афоризми )

 

 

А це - оригінал )
 
 
Current Mood: tired
 
 
tyha_voda
26 September 2009 @ 05:25 pm


Щось на зразок пояснення: чому  саме "Тиха вода")

Ти починаєш. Не остання і не перша,
і тиху голову на тихі руки сперши
ти тихо-дихо-дихаєш. Сюди
не долинають крики і суди.
І ти сиди.

Сиди і дихай. Завтра буде далі
намотування нервів на педалі.
Намотування візій на шляхи.
І пил трухи.

Життя тече - по руслу, осторонь.
І ти на літо викупляєш бронь,
на хвилю тиші виставивши чати.
Прозора мушля - розкіш і печать,
і це блаженство, коли всі мовчать,
крім тих, кому не можна промовчати.

Усі, що знають точно, без вагань -
глухі на ноту та сліпі на грань,
а отже, що граніт - немає рацій.
Усе минуле на верхівках паль
мій повсякчасний внутрішній скрипаль
зіграв би у мільйоні варіацій.

І ти виходиш на широкий міст,
змінивши форму - залишивши зміст.

 
 
Current Mood: frustrated
 
 
tyha_voda
10 September 2009 @ 05:52 pm


Жж сьогодні привітав мене словами "з поверненням". Усвідомила, як довго мене не було. Пройнялася)
А насправді я  тільки на мить у справі забігла:

ФОРУМ!

Буду отут:

Субота

15.00-15.45 Презентація видань Кіплінга, білінгви «Межичасся» та дитячої книги «Такі собі
казки» (за участю перекладачів - Володимира Чернишенка, Ірини Сав’юк, Наталії
Дьомової, бард-співачка Юлія Броварна озвучить казку і заспіває, гість презентації –
Максим Стріха (автор передмови до книги «Межичасся») та презентація книги Ганни
Осадко «Та що перевертає пінгвінів». Модератор Василь Махно. Видавництво
«Навчальна книга – Богдан», м. Тернопіль. Голубий зал Палацу Потоцьких.

І отут:

Неділя

13.30-15.00 Читання-марафон. П’ятий фестиваль «Молода Республіка Поетів». Модератор Оксана
Васьків. Театр «Воскресіння», білий зал (пл. Ген. Григоренка, 5).

Буду рада зустрічі))

 

І... Здам переклад "Томасіни" у видавництво, звикну до щоденних трудів тяжких на освітній ниві - і от тоді вже з`явлюся напевне)

 
 
Current Location: вдома
Current Mood: busy
Current Music: сусідський ремонт. І власний - теж
 
 
tyha_voda
27 July 2009 @ 05:41 pm

Ще на презентації казок Кіплінґа («Такі собі казки») одне із поставлених запитань було: а як же ви, кілька перекладачів, та над однією книжкою працювали?

І якщо там хоч казки окремі можна було поділити, то хочу трішки привідкрити завісу та поділитися таким-сяким досвідом – як же воно кільком перекладачам над однією книжкою працюється. (Питання – чого би цю роботу не доручити одному перекладачеві з огляду на нерідко тісні часові рамки, які може встановити видавництво, зараз не обговорюватиму)))

 

Ми із колегою В. зараз одну цікавинку перекладаємо. «Томасіна» називається. Буде називатися, коли вийде, себто. (Paul Gallico, Thomasina). І обов*язковий елемент роботи – редагування шматків перекладу одне-одного із не менш обов*язковими прискіпуваннями. А чого? Редакторові, може, потім легше буде. І стиль допомагає вирівнювати.

Ще стиль вирівнює складення глосаріїв – із тих слів, які у всьому тексті найчастіше повторюються, аби не виникало десь посеред тексту нових пейзажів-предметів. Чи людей. Тому імена теж туди включаємо.

Прийняття перекладацьких рішень – о, це окрема пісня із електронних листів, телефонних дзвінків та зливи смс. У будь-який час дня і ночі (творчий же процес!).

Вирішую я, до прикладу, одну деталь із колегою В. обговорити. І надсилаю йому листа...
 
На зразок:

 

Любий В.!
 
зразок)) )
Це я до чого.
Я переклад почала.
І бачу, відчуваю нутром, та як кажуть тут, у Львові, чуйку маю: ну не можуть шотландці говорити галицьким діалектом.
То вже лемківським було би логічніше.
Але все одно, жодним українським діалектом говорити вони не можуть.
Як ти ся дивиш на те, щоби поприбирати оті відірвані "ся" та зробити нормальні слова, натомість діалект відіграємо просто пониженням стилю із нейтрального до розмовного, певним просторіччям, можливо, легкими грам помилками?
Наприклад, діалект місіс Леґґен я намагалася передати якось так:
 
***** 

 
наступне питання - самі імена. Педді у мене, наприклад, Анґус а не Енґус, бо це поширеніша форма і взагалі мені так більше подобається))

</div>

На що "любий В."...

 

відповідає )На що я
продовжую торгуватися )
 
Анґус
 
Я нічого не кажу, але, може, не ламатимемо встановлену традицію передачі цього імені?
 
Ти подумай)))
</div>

На що мало не посеред ночі отримую смс )
Тож, для перекладу, виявляється, потрібні неабиякі дискусійні навички. Епопея триває. 
 
 
 
Current Mood: amused
 
 
tyha_voda
24 July 2009 @ 05:19 pm

***
Оскільки головне у кожній подорожі - це хороша компанія, то в Луганську мені сподобалося.
У трьох словах - спека, спека і, ну, спека, звісно.
25 годин у потязі - це жах.
Позичені "Тореадори із Васюківки" (

гм )) якось надто швидко закінчились. Яка ж там мова неймовірна! Пречудова просто. Залишене натомість "Королівство" Галини Пагутяк читала мало не обливаючись слізьми. Бо стільки одруківок на одній сторінці (не те що в одній книжці) я ще не бачила. Сумно, панове...
 
***
Фотографії з Айдару, річки поблизу Луганська. Поза самим Щастям зміїться собі лискуча стрічка води:




і ще:
 

 

ще )


***

Полковнику грацій, у цій півімлі декорацій,
Де гасова лампа тікає з руки – Ботічеллі,
Ви можете мати півсотні, півтисячі рацій,
А ніч опливає, і світ хилитає качелі:
Опівніч-опівдень-опівніч-опівдень-пітьма.
А часу немає, то істини також нема.



Це сонце палюче. Цей дух степовий невситимий.
До гордих – ні кроку, такої мороки, і з ким.
І ви починаєтесь тут і стаєтеся тими,
За ким повернутися – довго пилюга местиме
Жалючі піски.

***

Спасибі вам, дівчатка мої зірчатка))

Tags:
 
 
Current Mood: amused
 
 
tyha_voda
14 June 2009 @ 12:02 pm

Урррааааа!!!
Я захистилася. Все.

***

І знову Дяченки.

У зла нет власти (Ключ от Королевства-3) Марина и Сергей Дяченко.

"– Все на свете имеет две стороны…

далі )
 
 
Current Mood: crazy
 
 
tyha_voda
24 May 2009 @ 08:09 pm


До кого йти в молитві навпрошки,
до кого йти, до кого говорити,
коли ці недопиті порошки
розведені в розбитому кориті?

Рибо-рибо, небесна рибо - у неба короткі руки,
і сумні ваші очі кольору аметисту,
і скидають кульбаби свої побілілі перуки,
наче їм вони тиснуть.

Наче їм, нічиїм - ні загадувати, ні знати.
і немає бажань, моя рибо, що вам по силі.
ось кульбаби, моя неймовірна, беріть-бо вже, нате -
хоча ви й не просили.

не просіть, моя мила - ніколи, ніколи не варто.
всі бажання не варті ціни, за яку розійдуться.
Наше небо далеко. На вході до неба є варта.
Тільки карта загублена, спито нектар і товар - та
обриває нас путь ця.

Порошки розійшлися - розходяться люди та хмари.
Це життя - це безумство, це нами Всевишній так марить.
Ви візьміть ці кульбаби. Із них проростає земля.
Я загадую нишком бажання - і навіть Золя
не знаходить у ньому спадкових чи інших помарок.

 
 
Current Mood: anxious
 
 
tyha_voda
24 May 2009 @ 11:41 am
Не знаю, що буде потім - попереду
і як називати усе, що було позаду.
Скільки переведу паперу,
у яку тринадцяту п*ятницю або середу
ти приведеш собі іншу Шахерезаду.
Що буде завтра. Опіслязавтра. За п*ять хвилин.
Які меди випиватиму і який полин.
Яких богів прославлятиму і на якій ряднині
я рябітиму - очима своїми, жалями своїми - завтра, вовік і нині.
В котрій годині зважуся зауважити:
покласти на терези. Притримати шальки. Зважити.
Вирішити - вирішувати чи ні,
ким мені бути в твоїй величині.
Станеш на повен зріст - розгорнувши плечі -
а я тобі навіть не до плеча.
Поміж месій машкари отаку малечу
хто би там помічав.

Це - Чорнобиль-чума-зараза-такий парниковий ефект.
Дефект діалектного стану, провінціальна відраза, звичаний нудний афект.
У тих, кому не буває краще - лише ремісії -
не може бути вищої справді місії.

То нехай казкарка вигадує ці історії про людей справжніших, аніж сама.
Складає валізи, їде до Євпаторії - ховатися серед зморшок туристів-мап.
Може, насправді - її нема, і мене - нема.
І цього міста.
А нас вигадує справжній поет і містик.
Підкоряючи своїй думці, польоту Ікарових крил пера -
він розуміє, що вже пора.
Відкладає пергамент - на місто спадають тіні.
І спадаючи в сон я чіпляюся за надії свої постійні:
що в своїй нелегкій письменницькій чи то роботі, чи то хворобі
він, принаймні, вже точно знає, що він зі мною робить.
 
 
Current Mood: creative
 
 
tyha_voda
21 May 2009 @ 09:14 pm
Завтра і позавтра буду в Тернополі:
22.05.
о 15 читатиму в "Козі"
о 17 читатиму та розповідатиму про переклад казок Кіплінґа в "Домі книги".

А 23, мабуть, читатиму зранку.
 
 
Current Mood: curious
 
 
 
 

Advertisement

Customize